Дар’я Спасова зустріла повномасштабне вторгнення в Харкові.
В Харкові ж провела перший тиждень разом з родиною, поєднуючи волонтерство та піклування про рідних.
Вона розповіла про те, як змінювалися її відносини з їжею: під час перших обстрілів в місті, в дорозі та в евакуації.
Я навіть відчувала щось подібне до гордості за те, що хоча б цьому змогла стати опорою для своєї родини.
«Перший тиждень, коли ми були в Харкові, було лише два відчуття: або звірячий голод, або така нудота, що навіть не хотілося думати про їжу. Але я намагалася підтримувати домашню рутину. Я дбала, аби вдома була чиста вода та гаряча смачна їжа. Це дозволяло не з’їхати з глузду.
Я навіть відчувала щось подібне до гордості за те, що хоча б цьому змогла стати опорою для своєї родини. Весь тиждень ми харчувалися смачно: у нас був кролик, тушкований в білому вині з фінками, каша з чілі кон карне. І паста a la guerre. Щойно я її вкинула варитися, почалася повітряна тривога. Я вимкнула вогонь і пішла в коридор. За час тривоги вона «дійшла» у воді, і ми ще два дні їли її з тунцем та томатної пастою. Часто ми їли в коридорі або у підвалі через загрозу обстрілів».
Також Дар’я встигла кілька разів купити продукти, приготувати та передати їжу для захисників: каші з омлетом, випічку тощо.
Коли вибух стався в 700 метрах від будинку Дар’ї, родина вирішила евакуюватися. Три дні були в дорозі.
Всюди, де ми залишалися на ночівлю, було багато простої «земної» ситної їжі: борщ та сало. Коли ти не знаєш, що буде за годину, ця ситість була чи не єдиною опорою».
«Їли все, що трапляло під руку. В мене вдома завжди був запас тортильї. Тож я взяла їх, і ми загортали в них все, що тільки можна. А ще в ці дні ми їли дуже багато борщу. Всюди, де ми залишалися на ночівлю, було багато простої «земної» ситної їжі: борщ та сало. Коли ти не знаєш, що буде за годину, ця ситість була чи не єдиною опорою».
Згодом в евакуації на Черкащині відносини з їжею почали налагоджуватися і стали менш схожими на постійні гойданки від скаженого голоду до відрази. Однак вони так і не повернулися до норми.
«Для дитини я намагаюся готувати щось смачне. Я просто маю це робити. Трохи частіше використовую напівфабрикати, бо просто не маю сили готувати так багато, як раніше. Іноді відвожу дитину до батьків, тоді взагалі дозволяю собі «Мівіну». Таке відчуття, що через війну я певною мірою втратила відчуття смаку», – розповідає Дар’я.
Рецепт пасти a la guerre
Як готувати:
- Вкинути пасту в воду, що кипить.
- Почути сигнал повітряної тривоги, вимкнути вогонь.
- Пересидіти тривогу в коридорі, зрозуміти, що паста готова.
- Їсти з тунцем та томатним соусом.
