Людмила – журналістка за освітою, має великий досвід роботи у сфері реклами й PR. Кілька років тому вона вирішила спробувати щось нове, закінчила кулінарні курси й влаштувалася кухарем в ресторан. Під час пандемії роботу довелося полишити. Саме тоді вона почала вести свій блог про їжу “Базиліковий сорбет”.
Відразу після початку вторгнення пішла волонтерити: спочатку на кухню місцевого кафе (входило в об’єднання Київ Волонтерський), а пізніше приєдналася до волонтерського проекту “Несамовита кухня”, який заснувала письменниця Ярослава Литвин. Людмила розповідає: “З проєктом “Несамовита кухня” ми готували й продовжуємо готувати сухі швидкосупи й каші на фронт. Також мені написала Веліна Вайткунайте, власниця крафтового виробництва пастили “Веліна пастила”. Вона запропонувала нам в тимчасове користування велику професійну сушарку для сушіння інгредієнтів на супи. А потім розповіла, що в Києві у неї залишилося заморожене пюре, з нього можна зробити пастилу й відправити на фронт. Пообіцяла навчити”.
Веліна, якій з двома дітьми довелося евакуюватися за кордон, вчила Людмилу готувати пастилу дистанційно: Людмила фотографувала й знімала на відео кожен етап приготування, а Веліна відповідала на всі питання, підтримувала й підбадьорювала.
Про мої експерименти з пастилою довідалися знайомі волонтери та сусіди. Хтось приносив мені мед, а хтось – фрукти зі свого саду. Найяскравіший спогад з минулого літа: сусід, що привіз 30 кг аличі й пів центнера яблук. А в мене з інструментів будо одне деко в духовці, каструля на 4 літри й звичайний маленький побутовий блендер. І працювати треба швидко, бо літо, спека й фрукти вмирають на очах. Частина замороженого пюре з аличі в мене лишилася й досі. Саме ці промерзлі брикети рятували морозилку, коли вимикалося світло”
Під час блекаутів довелося припинити робити пастилу: світло давали не часто, а процес сушіння триває годинами. Якщо пюре лишити в вимкненій сушарці надовго, воно може скиснути. Зараз з електрикою в Києві все стабільно, розпочався сезон фруктів і ягід, і перша яблучно-полунична пастила, приготована Людмилою, вже готується їхати на фронт разом із супами.
Рецепт пастили “Глінтвейн” та “Імбирний чай з медом”
1. Яблука потрібно вимити, видалити з них серцевину (шкірку знімати не треба), порізати шматками й запекти в духовці до м’якості. Потім змолоти їх блендером і протерти через сито. Має вийти гладеньке однорідне пюре, основа пастили. 2. Тепер до нього можна за бажанням додати пюре з ягід чи фруктів (краще теж протерти через сито), пюре з бананів, мед, сік, цедру, дуже дрібно різану свіжу м’яту, базилік, тертий імбир, спеції – корицю, кардамон, чорний перець, бодян, гвоздику і т.ін. Можна додавати й пюре з солодких овочів – наприклад, з моркви чи гарбуза.
Улюблені смаки Людмили: “глінтвейн” і “імбирний чай з медом”. Для “глінтвейну” треба змішати яблучне пюре з вишневим соком, попередньо провареним зі спеціями (бодян, кориця, гвоздика) та апельсиновою цедрою. Смак виходить дійсно ніби у концентрованого глінтвейну. Для “імбирного чаю з медом” у яблучне пюре треба додати лимонну цедру, свіжу подрібнену м’яту, свіжий тертий імбир та мед. 3. Далі суміш треба викласти на спеціальні силіконові килимки, злегка змащені рафінованою олією і добре розрівняти. Килимки встановлюються на дека сушарки.
4. Запустити сушарку, обирати температуру – 55-60 градусів і лишити сохнути, доки не висохне.
5. Готову пастилу треба порізати на зручні шматки, можна згорнути рулетиками. Далі можна розкласти в порційні пакети й запаяти вакууматором. Так вона зберігається місяцями, не втрачаючи смаку й користі. Пастила не псується від спеки, не тане. Водночас це високовуглеводна їжа, яка дає швидкий заряд енергії, тож її зручно передавати на фронт.
